Підсумки сезону НАСКАР 2026

Сезон 2026 у НАСКАР почався ще до першої гонки. У грудні 2025 року NASCAR на дев'ятий день судового процесу пішов на мирову угоду з 23XI Racing і Front Row Motorsports у справі про порушення антимонопольного законодавства. Команди отримали «вічні» чартери, які більше не мають терміну дії, а модель розподілу доходів змінилася. Того ж грудня в авіакатастрофі загинув Ґреґ Біффл, чемпіон двох нижчих серій і переможець 19 гонок Cup, разом із родиною. А в січні NASCAR оголосив повернення формату Chase, який востаннє використовувався у 2013 році.

Сам сезон Cup відкрився через сніг із запізненням. Виставкову гонку Clash на стадіоні Bowman Gray тричі переносили через снігову бурю, а коли її нарешті провели, вона стала рекордною за кількістю жовтих прапорів, 17, і частину дистанції машини їхали на дощових шинах. Виграв Раян Пріс на Форді RFK Racing, ще не маючи жодної перемоги в залікових гонках.

Дейтона 500 15 лютого видалася класичною: 65 змін лідера між 26 пілотами, що стало рекордом гонки, і масова аварія на 20 машин. Поул востаннє в кар'єрі виграв Кайл Буш. На останньому колі лідера Карсона Хосевара викинуло з траси, Чейз Елліотт уже, здавалося, вигравав свою першу Дейтону 500, але Тайлер Реддік на Тойоті 23XI Racing на виході з четвертого повороту обійшов його і виграв. Реддік лідирував лише одне, останнє коло. Для команди Майкла Джордана і Денні Хемліна це була перша Дейтона 500, і символічно, що її здобули ті самі власники, які судилися з NASCAR.

Реддік не зупинився. Він виграв перші 3 гонки сезону, у Дейтоні, Атланті та на трасі COTA, і став першим пілотом в історії Cup, якому це вдалося. Потім були ще Дарлінгтон і Канзас: після 9 гонок у Реддіка було 5 перемог, і так швидко сезон починав лише Дейл Ернхардт у 1987 році. Здавалося, що Тойота 23XI створила машину, яку неможливо зупинити, але після Канзаса Реддік до кінця регулярного сезону не виграв жодної гонки.
Навесні з'явилися перші несподівані переможці. Тай Гіббс на Тойоті Joe Gibbs Racing здобув першу перемогу в кар'єрі в Брістолі, а Хосевар на Шевроле Spire Motorsports виграв у Талладезі з перевагою у 0.114 секунди. Чейз Елліотт виграв у Мартінсвіллі і Техасі, а Шейн ван Гісберген продовжив свою серію на дорожніх трасах, вигравши у Воткінс-Глені та Сономі. Алекс Боумен пропустив чотири гонки через запаморочення, і його машину по черзі водили Ентоні Альфредо і Джастін Аллгаєр.

21 травня, за 3 дні до гонки Coca-Cola 600, від сепсису, спричиненого пневмонією, помер 41-річний Кайл Буш. Дворазовий чемпіон Cup став першим пілотом основного складу, який помер посеред сезону, після Дейла Ернхардта у 2001 році. Richard Childress Racing призупинила використання номера 8, доки його не зможе взяти син Буша Брекстон, і перейменувала машину на номер 33, за кермо якої сів Остін Хілл. Саму Coca-Cola 600 через дощ зупинили за 27 кіл до фінішу, і перемогу здобув Даніель Суарес, який присвятив її Бушу.

Літо належало Хемліну. Він виграв у Нешвіллі, Мічигані і Поконо, причому перемога в Мічигані стала шістдесят третьою в кар'єрі і зрівняла його з Бушем, а в Поконо він обійшов колишнього напарника в історичному списку. Хемлін здобув у Поконо вже восьму перемогу, а в Довері виграв і гонку зірок. Він упевнено захопив лідерство в чемпіонаті і забезпечив собі перший номер посіву в Chase.

Корі Хайм, який виступав за 23XI Racing лише в окремих гонках, виграв вуличну гонку в Коронадо поблизу Сан-Дієго в тринадцятому старті, а в липні і Brickyard 400 в Індіанаполісі. Так перемогу в одній з коронних гонок уперше після Тревора Бейна у 2011 році здобула машина, яка не виступає повний сезон. Повернулися в календар і старі траси: Норт-Вілксборо вперше з 1996 року прийняв залікову гонку, яку виграв Джої Лоґано, а на Чикаголенд після семи років перерви переміг Чейз Бріско.

Регулярний сезон завершився в Дейтоні, і там Пріс нарешті здобув першу перемогу в кар'єрі, вирвавши останнє, шістнадцяте місце в Chase. Особливо показовим був регулярний сезон чинного чемпіона Ларсона: за 26 гонок він не виграв жодної, а його безвиграшна серія тривала вже 51 гонку. У Chase Ларсон вийшов лише сьомим номером посіву.

Новий Chase працював зовсім не так, як плей-офф, до якого вболівальники звикли за 12 років. Шістнадцять найкращих пілотів регулярного сезону стартували з очками, розставленими залежно від місця в таблиці, ніхто не вибував, а правило «переміг і пройшов» скасували. Чемпіоном ставав той, хто набере найбільше очок за 10 гонок. За перемогу тепер давали 55 очок замість 40, а бонусних очок плей-офф більше не було.
Chase відкрився Southern 500 у Дарлінгтоні, і Крістофер Белл перервав свою серію з 33 гонок без перемог. Через тиждень у Гейтуеї після подвійного овертайму виграв Ларсон, нарешті перервавши свою 51-гоночну серію без перемог. Далі Ларсон виграв ще в Канзасі з максимальною кількістю очок, а Лоґано взяв гонку в Брістолі, після якої Раян Блейні і Хосевар з'ясовували стосунки на піт-лейн. Бріско виграв дві гонки поспіль, у Лас-Вегасі і Шарлотт, причому в Шарлотт обійшов Белла лише на 0.029 секунди.

У Фініксі Ларсон розбився після того, як у нього вибухнуло колесо, а Реддік на двох нових шинах виграв гонку, і перевага Ларсона скоротилася до 5 очок над Беллом. Вирішальною стала Талладега: Ларсон за пів кола піднявся з одинадцятого місця на перше і виграв, а Белл, Бріско, Лоґано, Блейні і Реддік потрапили в аварії. Перевага зросла до 73 очок. У Мартінсвіллі домінував Вільям Байрон, а Ларсон, Хемлін і Белл залишилися без очок за сегменти. У Хомстеді Ларсону знадобилося лише четверте місце в першому сегменті, щоб математично стати чемпіоном утретє.

Ларсон став першим після Джиммі Джонсона пілотом, який захистив титул, і одинадцятим в історії з трьома і більше титулами Cup. Hendrick Motorsports отримала рекордний шістнадцятий титул. Підсумкова перевага над Беллом склала 49 очок, над Хемліном 56. Ларсон сам визнав, що статистично це був один з найгірших сезонів команди за останні роки, але в Chase Шевроле Hendrick працювали як єдине ціле.

Регламент змінився не лише у форматі. На всіх овалах коротших за 1.5 милі і на дорожніх трасах потужність двигунів підняли з 670 до 750 кінських сил, а пакет для коротких трас отримали також Дарлінгтон, Довер, Нешвілл, Нью-Гемпшир і Гейтуей. Клапани на передніх стійках даху, які мають не давати машині перевертатися, стали обов'язковими на всіх трасах. Після восьми років на дорожній конфігурації осіння гонка в Шарлотт повернулася на овал. Для суперспідвеїв NASCAR двічі за сезон змінював пакет, щоб зменшити економію пального, а з Айови сегменти почали вважати завершеними, якщо жовтий прапор вилітав менш ніж за 10 кіл до кінця.

Єдиним новачком сезону в Cup був Коннор Зіліч на Шевроле Trackhouse Racing. Після рекордного сезону в O'Reilly з 10 перемогами від нього чекали багато, але рік видався важким: без перемог, з кількома аваріями і тридцять третім місцем у таблиці. Тим не менш, Зіліч виграв приз найкращого новачка, а Trackhouse отримала його вдруге поспіль після ван Гісбергена. Справжнім проривом серед молоді став не він, а 24-річний Хайм з двома перемогами у 13 стартах сезону.

Негативних моментів було немало. Окрім смерті Буша і Біффла, сезон запам'ятався скандалами. Пріс отримав штраф у 25 очок за навмисну аварію з Гіббсом у Техасі. Хосевар провів дуже нервовий Chase, а після інцидентів у Мартінсвіллі, де через його різке гальмування розбився Остін Сіндрік, Spire Motorsports відсторонила його від фіналу. Голова NASCAR Стів Фелпс пішов з посади після оприлюднення його зневажливих повідомлень про Річарда Чілдресса, які спливли під час суду.

Нарешті, сам формат Chase розділив уболівальників. Ларсон став чемпіоном ще в першому сегменті фіналу, і багатьох це розчарувало, адже після 12 років гонок, у яких титул вирішувався на останньому колі, фінал виявився без інтриги. Прихильники формату, зокрема Бріско, натомість наголошують, що тепер пілот, який домінував увесь сезон, не може втратити титул через одну невдалу гонку.

Серія O'Reilly цього року стала полігоном для Шевроле. Американський виробник виграв 29 з 33 гонок сезону, обидва титули і вже десятий поспіль титул серед виробників. Головними силами були JR Motorsports Дейла Ернхардта-молодшого, Richard Childress Racing, Hendrick Motorsports і Haas Factory Team. Тойоті і Форду залишалися лише поодинокі перемоги, наприклад фінальна гонка в Хомстеді, яку виграв Брендон Джонс на Тойоті Joe Gibbs Racing, і яка стала семисотою перемогою Тойоти в національних серіях НАСКАР.
Сезон відкрився в Дейтоні перемогою Остіна Хілла на Шевроле Richard Childress Racing, а найсильнішим пілотом року став 40-річний Джастін Аллгаєр з JR Motorsports. Він виграв 6 гонок, більше за всіх, 19 разів фінішував у п'ятірці, лідирував 803 кола і виграв регулярний сезон з перевагою понад 200 очок. Аллгаєр навіть думав завершити кар'єру після цього сезону, але в листопаді підписав з JR Motorsports новий багаторічний контракт.

У Chase, однак, Аллгаєр почав невдало і спершу відкотився в таблиці. Лідерство захопив чинний чемпіон Джессі Лав з Richard Childress Racing, який виграв у Фініксі і ще в Талладезі мав 19 очок переваги. Але в Мартінсвіллі у Лава відмовили гальма, він розбився і фінішував тридцятим, а Аллгаєр, який у п'яти останніх гонках чотири рази фінішував у п'ятірці, повернув лідерство.

Перед фіналом у Хомстеді шанси на титул мали п'ятеро пілотів, усі на Шевроле: Аллгаєр, Лав, Корі Дей з Hendrick, Карсон Квапіл з JR Motorsports і Шелдон Крід з Haas Factory Team. Дей розбився вже на восьмому колі, а Аллгаєр, хоча і мав проблеми з шиною, спокійно фінішував сьомим і став чемпіоном з перевагою 14 очок над Лавом. Він став десятим пілотом в історії серії з кількома титулами і першим, хто зробив це в епоху плей-офф. Для JR Motorsports це п'ятий титул.
Окремої згадки заслуговує Квапіл. Першу частину сезону він їздив на трьох різних машинах, номерах 1 і 9 JR Motorsports і номері 91 DGM Racing, і лише перед Chase отримав власну машину з крю-чіфом Родні Чайлдерсом. Квапіл здобув перші три перемоги в кар'єрі, зокрема в Мартінсвіллі, і став третім у чемпіонаті.

Головним новачком сезону став Брент Крюз на Тойоті Joe Gibbs Racing. Через вікові обмеження він пропустив 4 з перших 6 гонок, але все одно виграв приз найкращого новачка, а у фіналі в Хомстеді, своєму першому старті на цій трасі, фінішував третім. Важливою зміною регламенту для O'Reilly стало зниження мінімального віку до 17 років на дорожніх трасах і овалах коротших за 1.25 милі, а також дозвіл пілотам Cup брати участь у 10 гонках серії замість 5.

Серед несподіванок сезону варто згадати Семмі Сміта, який у Талладезі за один вікенд виграв і в пікапах, і в O'Reilly, ставши першим в історії, кому це вдалося на осінньому вікенді в Талладезі. Зіліч, повертаючись в O'Reilly епізодично, двічі виграв, у Брістолі і Воткінс-Глені, а Ентоні Альфредо у Мартінсвіллі несподівано виграв сегмент. У наступному сезоні серія втратить кількох лідерів: Лав переходить у Cup до Wood Brothers Racing, а Крід з Haas Factory Team іде в Sam Hunt Racing.
Сезон у пікапах став протистоянням двох пілотів і двох виробників: Лейна Ріггса на Форді Front Row Motorsports і Кейдена Ханікатта на Тойоті TRICON Garage. Відкрив сезон у Дейтоні напарник Ріггса Чендлер Сміт, а сам Ріггс провів найкращий регулярний сезон: 6 перемог, зокрема в Нешвіллі на останньому колі, і перший номер посіву в Chase. У травні після невдалого фінішу Ханікатта з відставанням на кола в Нешвіллі Ріггс очолив таблицю з перевагою 37 очок.

Ханікатт відповів у другій половині року. У серпні в Річмонді він лідирував понад 200 кіл, чого в пікапах не бачили з 2012 року, у вересні впевнено виграв у Канзасі і саме тоді очолив таблицю Chase. Ріггс відповів перемогою в Шарлотт, своєю сьомою за сезон, і в Мартінсвіллі лідирував 156 кіл, але на пізньому рестарті його обійшов власний напарник Чендлер Сміт, і перед фіналом Ріггс відставав на 20 очок. У Хомстеді вже на другому колі Ріггс зачепив Ніка Санчеса, двічі розрізав праве заднє колесо і відстав на 7 кіл. Ханікатт виграв фінальну гонку і титул з перевагою 83 очки.
Для TRICON Garage це другий титул поспіль: торік на машині номер 11 чемпіоном став Корі Хайм. Крю-чіф Скотт Зіпаделлі виграв третій титул у кар'єрі, а Тойота одинадцятий у пікапах. Сам Хайм цього року виступав у пікапах лише в окремих гонках, але за 9 стартів виграв 3. Ще одним героєм сезону став Семмі Сміт, який у Талладезі здобув першу перемогу в пікапах, а з 2027 року проведе за TRICON повний сезон.

Найгучнішим новачком у пікапах став 16-річний Трістан Маккі на Шевроле Spire Motorsports, який у Мартінсвіллі виграв поул і став наймолодшим володарем поулу в історії серії. На повний сезон у пікапи перейшов і торішній чемпіон ARCA Бренден Квін, який виступав за Kaulig Racing. У Талладезі вболівальників розважили Тоні Стюарт і ютубер Клітус Макфарленд, які потрапили в масову аварію вже після 16 кіл.

Негативних новин у серії теж вистачало. Команда Rackley W.A.R. після шести років закрила програму в пікапах, а сезон 2026 став останнім, коли титульним спонсором серії був Craftsman, який підтримував її з самого створення. З 2027 року серія називатиметься FedEx Freight Truck Series.
У національній серії ARCA Menards чемпіонат вирішився лише за тайбрейком. 21-річний Томас Аннунціата на Тойоті Nitro Motorsports у фіналі в Канзасі відіграв 16 очок відставання і зрівнявся з Джейком Боллманом, який лідирував майже весь сезон. Титул дістався Аннунціаті, бо він мав одну перемогу, у Лайм-Рок, а Боллман не виграв жодної гонки. Тойота виграла 11 з 20 гонок серії, а Джованні Руджеро, який відкрив сезон перемогою в Дейтоні, здобув щонайменше 4 перемоги. Карсон Браун виграв 3 з 4 останніх гонок сезону.

У східній серії ARCA East чемпіоном став той самий Маккі з чотирма перемогами, а на заході в ARCA West удруге поспіль переміг Тревор Хаддлстон, якому для титулу у фіналі досить було лише вийти на старт. Сам фінал у Бейкерсфілді запам'ятався через дощ і те, що два перші місця посіли жінки, Хейлі Діган і Мія Ловелл. Мейсон Массі став другим у чемпіонаті з двома перемогами. У 2027 році в ARCA повний сезон за Richard Childress Racing проведе Клітус Макфарленд, а до Alpha Prime Racing приєднається Дістані Сперлок.

Головний висновок сезону в Cup полягає в тому, що найшвидша машина і титул тепер не завжди збігаються. Тойоти домінували: 18 перемог з 36, з них 6 у Реддіка, 4 у Хемліна, 3 у Бріско, по 2 у Гіббса і Хайма та одна в Белла. Joe Gibbs Racing і 23XI Racing разом мали чотирьох пілотів у першій сімці таблиці. Шевроле виграла 10 гонок, Форд 8, а Team Penske з 7 перемогами Блейні і Лоґано стала найуспішнішою командою Форда, завершивши сезон з усіма трьома пілотами в десятці. Проте чемпіоном став пілот Шевроле, який виграв лише 3 гонки, і всі в Chase.
Це пояснюється форматом. Chase винагороджує не рекордний старт сезону, як у Реддіка, і не літню серію, як у Хемліна, а стабільність саме в останніх 10 гонках. Ларсон за цей відрізок 6 разів фінішував у п'ятірці, а його суперники по черзі втрачали очки: Белл через штрафи на піт-лейн і аварію в Талладезі, Хемлін через стратегію без піт-стопу в Мартінсвіллі, Реддік і Бріско через аварії і поломки. Окремо варто згадати командну роботу Шевроле в драфті в Талладезі, де вісім машин цього виробника фінішували в першій десятці.

Найбільше запам'ятався сезон тим, хто вперше став переможцем. Гіббс, Хосевар, Хайм і Пріс здобули перші перемоги в кар'єрі, і для Пріса це стало нагородою за роки боротьби. Розчаруваннями ж стали Елліотт, який після двох весняних перемог так і не виграв жодної гонки в Chase, Зіліч, від якого чекали більшого, і Бріско, якого в Хомстеді в першому ж сегменті підвів двигун.
Сезон 2027 обіцяє чимало змін. До Cup повертається Додж: Kaulig Racing виставить машини для Ей Джея Алмендінгера і Тая Діллона. Форд представить оновлений кузов Мустанга, а NASCAR уже розглядає обмеження бюджетів і зміни у кваліфікації. Дейтона 500 пройде 21 лютого, на тиждень пізніше звичного, щоб не збігатися із Супербоулом.

На ринку пілотів головні новини такі. Хайм отримує повний сезон у 23XI Racing на машині номер 35, Лав переходить до Wood Brothers Racing, а Бред Кезеловскі розходиться з RFK Racing і продає свої 20 відсотків команди. Пріс проведе 2027 рік на машині номер 6 RFK, яку раніше водив Кезеловскі. У пікапах Семмі Сміт переходить у TRICON, Тіммі Хілл переходить у Team Reaume, а в O'Reilly Джон Хантер Немечек їздитиме за Haas Factory Team.
Фаворитом сезону 2027 знову виглядатиме Ларсон, який тепер має шанс наздогнати Джеффа Ґордона з чотирма титулами. Сам Ґордон сказав після фіналу, що Ларсон обов'язково його обжене. Проте Тойоти мають найшвидші машини, і якщо Белл і Хемлін зможуть позбутися помилок у Chase, то титул може нарешті дістатися одному з них. А для Хемліна, якому незабаром виповниться 46, кожен сезон може стати одним з останніх шансів на перший титул Cup.





