Кайл Ларсон став триразовим чемпіоном НАСКАР уже після першого сегмента, а Блейні вирвав перемогу в Хомстеді


Фінальна гонка сезону Cup стартувала в неділю, 8 листопада, о 22:00 за київським часом. Інтриги щодо титулу майже не залишалося: Кайл Ларсон на Шевроле Hendrick Motorsports приїхав у Хомстед з перевагою у 67 очок над Крістофером Беллом і 70 над Денні Хемліном. Ларсону для титулу досить було набрати 9 очок або фінішувати двадцять восьмим. Двом пілотам Тойоти Joe Gibbs Racing потрібні були перемога, багато очок за сегменти і серйозні проблеми в Ларсона. Гонка тривала 267 кіл, тобто 400 миль, з сегментами по 80, 85 і 102 кола.

Поул з часом 32.396 секунди і швидкістю 166.687 миль/год виграв Чейз Бріско, поруч стартував Хемлін, третім Тайлер Реддік, четвертим Ларсон, а Белл шостим. На фінал не вийшов Карсон Хосевар: Spire Motorsports відсторонила його від останньої гонки після інцидентів у Мартінсвіллі, і машину номер 77 вів Джастін Хейлі. Окрім того, Кейсі Мірс провів п'ятисотий старт у Cup, а Джей Джей Йелі чотирисотий.

Бріско очолив гонку зі старту, а Ларсон, як і на тренуваннях, одразу почав їхати впритул до зовнішньої стіни. За 3 кола до кінця першого сегмента, після 77 кола, у машини Бріско, який ішов сьомим, вибухнув двигун. Це був кінець гонки для володаря поулу і водночас момент, що вирішив сезон: жовтий прапор завершив сегмент достроково. Перший сегмент виграв Реддік, за ним фінішували Раян Блейні, Белл, Ларсон, Остін Сіндрік і Хемлін.
Ларсон за четверте місце отримав 7 очок за сегмент, Белл 8, а Хемлін 5. Цього вистачило, щоб математично закрити питання титулу вже після 78 кіл. Крю-чіф Кліфф Деніелс повідомив Ларсону по радіо, що титул оголошено і він їхній. Ларсон перепитав, чи справді все вже закінчилося, і визнав, що це трохи несподівано, але здорово. Власник команди Рік Хендрік привітав його і жартома дозволив тепер їхати біля самої стіни скільки завгодно.
Ларсон скористався дозволом Хендріка буквально, але свобода дорого коштувала. Після кількох дотиків до стіни він розрізав праве заднє колесо і після 119 кола заїхав на піт-лейн, віддавши четверте місце. Його зупинка запустила серію піт-стопів під зеленим прапором. Хемлін заїхав на 3 кола раніше за Белла, який очолював гонку, і завдяки цьому вийшов уперед. Хемлін утримав лідерство і виграв другий сегмент, за ним фінішували Белл, Реддік, Сіндрік і Блейні. Ларсон на зношених шинах відкотився на сімнадцяте місце.
Шлях Блейні до перемоги був дуже непростим. Після першого сегмента, у якому він фінішував другим, команда Team Penske помітила погано закручене колесо, і Блейні довелося ще раз заїхати в бокси. Він стартував з кінця пелотону, але машина була дуже швидкою, і до кінця другого сегмента Блейні піднявся на п'яте місце.
На початку фінального сегмента Блейні піднявся з п'ятого на друге місце і атакував Хемліна, але той зачепив стіну, і лідером став Реддік. Далі гонка перейшла в довгу фазу під зеленим прапором. Крю-чіф Блейні Джонатан Хасслер обрав стратегію довгого відрізку: Блейні заїхав на останній піт-стоп лише після 220 кола. Після серії піт-стопів лідером став Вільям Байрон, а Блейні опинився приблизно за 10 секунд позаду. Проте на свіжіших шинах він швидко скорочував відставання і за 20 кіл до фінішу був уже менш ніж за 3 секунди від лідера.
За 14 кіл до фінішу Ноа Ґреґсон розвернув Даніеля Суареса в першому повороті, і цей жовтий прапор перевернув гонку. Байрон, який у той момент лідирував з перевагою понад секунду, першим виїхав з піт-лейн, за ним Хемлін, Реддік і Блейні. На рестарті за 8 кіл до фінішу Реддік обійшов спершу Хемліна, а потім Байрона і очолив гонку. За 6 кіл до фінішу Хемлін знову зачепив стіну і відкотився з другого на шосте місце.
Блейні після рестарту ішов четвертим. Після 263 кола він обійшов Белла, через коло Байрона, і перед ним залишився лише Реддік. На задній прямій перед білим прапором Блейні отримав гарний розгін, Реддік закрив внутрішню лінію, але Блейні вийшов на зовнішню і на вході в третій поворот обійшов його. На 266 колі Блейні очолив гонку і виграв з перевагою у 0.314 секунди. Третім фінішував Байрон, четвертим Белл, п'ятим Бабба Уоллес, шостим Хемлін, далі Сіндрік, Суарес, Ґреґсон і Майкл Макдауелл. Ларсон фінішував дванадцятим.
Ця перемога для Блейні стала особистим реваншем. 2 роки тому, у жовтні 2024 року, саме Реддік обійшов його на останньому колі в Хомстеді, і той фінал Блейні, за його словами, 2 роки бачив у кошмарах. Тепер Блейні вважає, що вони з Реддіком квити. Він пояснив, що 2 роки тому помилився з вибором лінії, а цього разу на останньому колі свідомо не дав Реддіку вийти з правого боку. Блейні навіть не робив бернаут після фінішу, щоб не затьмарювати свято чемпіона.

У гонці було 18 змін лідера між 8 пілотами і лише 3 жовтих прапори на 23 кола. Найбільше лідирував Хемлін, 87 кіл, далі Реддік 53, Белл 46 і Байрон 38. Блейні лідирував лише останні кола, але здобув четверту перемогу сезону і двадцять першу в кар'єрі. Окрім Бріско, з гонки вибув ще Корі Хайм через проблеми з електрикою після 57 кола.

У підсумковій таблиці Ларсон набрав 2501 очко і випередив Белла на 49, а Хемліна на 56. Блейні завдяки перемозі піднявся з сьомого на четверте місце, п'ятим став Реддік, а Бріско і Лоґано розділили шосте і сьоме місця з однаковою кількістю очок. Усі три пілоти Team Penske, Блейні, Лоґано і Сіндрік, завершили сезон у десятці.

Ларсон став лише одинадцятим пілотом в історії Cup з трьома і більше титулами. Раніше цього досягали Лі Петті, Девід Пірсон, Даррелл Волтріп, Кейл Ярборо, Тоні Стюарт, Джої Лоґано, а також Річард Петті, Дейл Ернхардт, Джефф Ґордон і Джиммі Джонсон. Він також першим після Джонсона, який вигравав титули з 2006 по 2010 рік, захистив чемпіонство. Для Hendrick Motorsports це рекордний шістнадцятий титул: 4 з Ґордоном, 7 з Джонсоном, по одному з Террі Лабонте і Чейзом Елліоттом і тепер 3 з Ларсоном. Кліфф Деніелс, який виграв усі 3 титули разом з Ларсоном, тепер ділить четверте місце серед крю-чіфів за кількістю титулів.

«Щойно мені сказали, що титул наш, я почав їхати як ідіот», засміявся Ларсон після гонки. Серйозніше він сказав, що статистично це був один з найгірших сезонів Hendrick Motorsports за останні роки, і саме тому титул показує, наскільки стійка команда. Ларсон окремо подякував напарникам Байрону, Елліотту і Алексу Боумену, а також General Motors, бо без командної роботи в Chase цього титулу не було б. Белл назвав сезон основою, на якій можна будувати, а Хемлін, який теж виграв за рік 4 гонки, привітав команду номер 5 і сказав, що вона заслужила все своєю бездоганною їздою в останніх 10 гонках.

Сезон Ларсона став однією з найдивовижніших історій сучасного НАСКАР. За весь регулярний чемпіонат із 26 гонок він не виграв жодної, а безвиграшна серія сягнула 51 гонки. У Chase усе змінилося: 3 перемоги, зокрема перша в кар'єрі на суперспідвеї в Талладезі, і 6 фінішів у п'ятірці за 10 гонок. Ключовим моментом стала саме Талладега, де Ларсон з одинадцятого місця за пів кола вирвав перемогу і збільшив перевагу з 5 до 73 очок. Після цього навіть слабкий вікенд у Мартінсвіллі вже не міг зашкодити.

Повернення до формату Chase з підрахунком очок за всі 10 гонок саме і вирішило цей сезон. У старій системі з фінальною четвіркою Ларсону довелося б боротися за все в одній гонці, а так стабільність і перемоги в Талладезі принесли йому перевагу, яку суперники вже не могли відіграти. Найсильнішими ж за рік стали Тойоти: Реддік виграв 6 гонок, Хемлін 4, але жоден пілот Joe Gibbs Racing чи 23XI так і не став чемпіоном. Сезон 2027 стартує в лютому Дейтоною 500, і вже тоді в Cup повернеться Додж: Kaulig Racing виставить машини для Ей Джея Алмендінгера і Тая Діллона, а Форд представить оновлений Мустанг.




